Украинская Православная Церковь, Горловская и Славянская Епархия, Добропольский округ

Вічно актуальна. Чому нас навчає Господь у Нагорній проповіді? — прот. Олександр Клименко (+відео)



Про правильне ставлення до багатства і бідності, про щедрість та сріблолюбство, про екологію, вирубку карпатських лісів та сучасні катаклізми.

За словами протоієрея Олександра Клименка, про все це ми можемо почути в Нагорній проповіді Іісуса Христа та зрозуміти, як жити в сучасному світі.




Доброго і благословенного дня вам, дорогі брати і сестри!
Ми сьогодні святкуємо з вами 3-у Неділю після П’ятдесятниці. Цього недільного дня ми читаємо уривок з Нагорної проповіді нашого Спасителя. Нагорна проповідь — це зібрання з багатьох розмов Христових, які він звершував на певному підвищенні, тобто це проповідь на горі. Господь у храмі на кожній проповіді підіймався на підвищення (як і священник, символізуючи проповідь Христа, стає на амвоні) та розповідав людям про таємниці Царства Небесного, порівнював його з різними земними явищами, пробуючи дати людям просте, доступне уявлення про те, а що ж чекає людину після смерті та як людина має жити на цій землі, щоб її післясмертя було достойним.
Сьогодні Євангельське читання — одне з мого улюблених. Це Євангеліє від Матфея, 6:22-23:

²² Світильником для тіла є око. Тож як око твоє буде чисте, то й усе тіло твоє буде світле. ²³ А коли б твоє око лихе було, то й усе тіло твоє буде темне.

У російському перекладі звучить так: «Если око твое будет чисто, то всё тело твое будет светло; если же око твое будет худо, то всё тело твое будет темно». І церковнослов’янською мовою ми читаємо: «Аще убо будет око твое просто» і «аще ли око твое лукаво будет».
Ці переклади дають поживу для наших роздумів. Але мені подобається, все ж, грецький переклад і його складова. Свого часу ще прот. Георгій Чистяков говорив, що в нашій мові слово «чисте» в грецькому варіанті звучить, як «щедре». Наскільки змінюється тон звучання цих слів, погодьтеся! І тепер ми уже читаємо: «Якщо око твоє буде щедре, то й усе тіло твоє світле буде. Коли ж око твоє буде скупе, то й усе тіло твоє темне буде».
Щедрість і скупість — ставлення до багатства, ставлення до бідності. Таке питання дуже часто підіймається Господом протягом Його земного життя. Далі ми в Євангеліє від Матфея читаємо:

²⁴ Ніхто двом панам служити не може, бо або одного зненавидить, а другого буде любити, або буде триматись одного, а другого знехтує. Не можете Богові служити й мамоні.

У грецькому ж варіанті ми бачимо: «Не віддавайте серце мамоні».
Що таке «мамона», і чому ми зараз говоримо про нього в контексті щедрості і скупості? Мамона — це в сирійській міфології так званий бог багатства, бог, якому молилися про земний достаток. Чому такий поганий земний достаток? Чому Господь говорить, що ми не можемо служити Богові і мамоні? Адже Господь завжди говорив про речі, що стосуються нашого духу. Чи засуджував колись Господь прямо багатство? Чи так уже вихваляється бідність? Ні.
Не багатство само по собі зло, а сріблолюбство і скупість. Не бідність саме по собі благо, а здатність благодушно переживати цю бідність. У одному з псалмів Псалтирі ми читаємо: «Коли багатство йде, не прикладайте до нього серця»  («Богатство аще течет, не прилагайте сердца» (Пс. 61: 11)). Коли до вас приходить матеріальне багатство, не прикладайте серце до нього, не робіть так, щоб саме багатство, матеріальні ресурси ставали тим, про що ви думаєте щодня. Може спастися мільйонер, який ніколи в житті не прикладав своє багатство до душі, ніколи в житті не спав, як Гобсек, над купою свого золота, а вмів і заробляти, і ділитися тим, що Господь йому так щедро посилав. Він не прикладав до нього серця та виконував таку заповідь: «Коли багатство примножиться, тече до вас, не прикладайте до нього серця ні в одну сторону, ні в іншу, не називайте його ні безумовним злом, ні безумовним добром. Ставтесь до нього, як до чогось такого, що не вартує нічого в порівнянні з тим головним скарбом, що чекає нас на небесах». 
У попередньому абзаці, який передує сьогоднішньому Євангельському читанню, ми читаємо:

¹⁹ Не складайте скарбів собі на землі, де нищить їх міль та іржа, і де злодії підкопуються й викрадають.

Коли вашим єдиним скарбом буде Бог, коли найголовнішим у вашому земному житті буде говорити з Ним, спілкуватися з Ним, звершувати Його волю — це й означатиме, що ви віднайшли головну перлину, за яку можна продати все інше, але все-таки придбати. Не можете служити Богові та мамоні. 
Тут постає непроста колізія: що ж таке справжнє ставлення до багатства, наш погляд на нього крізь призму віри до Господа? Пам’ятайте, якщо Господь посилає вам багатство, зробіть ваше око щедрим, тоді ваше багатство послугує вам для спасіння, якщо ж навпаки, маючи в бідності дуже мало, однак так і не навчився щедрості, а є скупий, то твоя бідність тебе не врятуєСкупість — це те, що втягує тебе в темряву, і ми читаємо, що все тіло твоє буде темним. Якщо людина скупа, то ніякий промінь сонця не може завітати в її затемнену душу.
Сьогодні, у день таких чудових слів, які ми згадуємо в Євангельському читанні, відкриймо своє серце для щедрості, збагнімо просту істину, що в кожного з нас є чим поділитися з іншими.
Часом мені говорять певні приємні слова про талант, про те, що Господь наділив мене талантом співу чи ще чогось. Я завжди відповідаю тим людям достатньо тривалим роздумом про те, що ж є насправді талант і чим ми насправді можемо ділитися. Справжній талант — це те, чим ти можеш поділитися з іншими. Є, наприклад, талант говорити красиво. Але, як на мене, є цінніший талант слухати. Тих, хто говорять, причому говорять гарно, багато. Тих, хто вміє слухати, набагато менше. Мені здається, цінність цього таланту дуже-дуже применшена. Хтось може будувати величезні офісні центри та класти дороги, хтось може планувати, створювати та реалізовувати чудові бізнес-проекти, а хтось може народити дитя. І талант справжнього материнства, якщо людина вимолює цей талант, щоб він примножився, як на мене, для історії людства значить набагато більше.
Саме тому кожен із нас може бути щедрим. Немає того, хто не міг би поділитися тим, що Господь так щедро дав йому. Тому щедрість закладена в серце кожного, закладена в наш людський код, той код, який шифрував сам Господь, і в цьому кодові є для кожного здатність поділитися. Ми читаємо далі дуже близькі мені слова.
Я давно хотів про це сказати. Я дуже серйозно ставлюсь до екологічних проблем. Ми разом зі своєю родиною, зі своєю дружиною, своїми дітьми, намагаємося сортувати сміття, звісно, не смітити, керуватися правилами: «Зрубай одне дерево — посади 10», «Використовуй вживаний одяг частіше, щоб не купувати новий і не створювати тоннажу нікому не потрібно го одягу» і т.д. Це стосується й їжі тощо. Все те, що оточує навіть зараз мене, я обираю для того, щоб через проповідь показати красу Божого творіння.
Отже, в цьому Євангеліє далі Господь показує нам про гармонію людини з природою:

²⁵ Через те вам кажу: Не журіться про життя своє що будете їсти та що будете пити, ні про тіло своє, у що зодягнетеся. Чи ж не більше від їжі життя, а від одягу тіло? ²⁶ Погляньте на птахів небесних, що не сіють, не жнуть, не збирають у клуні, та проте ваш Небесний Отець їх годує… ²⁸ Погляньте на польові лілеї, як зростають вони, не працюють, ані не прядуть. ²⁹ А Я вам кажу, що й сам Соломон у всій славі своїй не вдягався отак, як одна з них.

Тут Господь проводить паралель зі світом природи. До слова, Господь часто звертається до буденних порівнянь зі світом тварин чи рослин. Чи вміємо ми жити так довірливо до Господа, як живуть птахи, чи вміємо ми так тягнутися до Господа, як тягнуться дерева, які завжди з будь-якої тіні знайдуть вихід, щоб гілки побачили сонце. Ми часом так і залишаємося в тіні, а коріння наші гинуть, стебла всихають, тому що ми не тягнемося до сонця. А до сонця треба тягнутися. Треба йти до того Сонця, яке ми називаємо Іісусом Христом — Справжнє Сонце нашого життя, яке й осяює кожен наш крок. І ставлення до природи багато в чому показує, ким ми є в цій системі, створеній Богом… 
Якщо ми продовжимо смітити навколо себе — не лише в душі, не лише в своєму серці, а й грубо, тілесно, — то хіба ми можемо називатися християнами!? Екологічне вчення Церкви є, воно з’явилося ще тоді, коли з’явилася Книга Буття, коли Господь, створюючи людину, вводить її останньою в цей світ і доручає їй піклування про цей земний світ. Людина, яка не піклується про земний світ, про звичайну флору і фауну, як на мене, не може називатися християнином. Тому що людина має пройти цим життям легенько, не наробивши зайвої борозни, не наробивши зайвого клопоту іншим і навіть природі.
Сьогодні, коли ми з вами переживаємо через те, що відбувається на Закарпатті, слова Христові звучать особливо актуально. Хіба ми можемо уявити собі, щоб тварини наробили такого великого лиха, як людина? Хіба ми можемо уявити собі, щоб лілії польові чи птахи небесні зробили так, щоб облисілі гори Карпат, як і багато інших земель, втратили свою здатність не тільки годувати нас, а й узагалі втримувати від розрухи та втрати житла. Те, що відбувається сьогодні на Західній Україні з повенями, зливами, селями, — все це наслідок нашого недбайливого, нелюбовного, безбожного ставлення до природи.Саме про це повинна подбати кожна людина. Подбати про те, щоб ані ти сам, ані твій сусід не служив мамоні у бажанні власного збагачення, вирубуючи останні ліси й останній прихисток для тварин, які там проживають. Ти повинен сказати собі: «Я буду служити тільки Богові». Тому що ось, до чого призводить служіння мамоні навіть у тілесному вимірі. Уявіть собі, до чого призводить служіння мамоні в душі, де відбувають такі ж зсуви, селі, прогалини і залисини на нашому серці!.. Може бачити Господь, Який дивиться на наше серце, — огрубіле, спустошене, спалене лише тому, що ми живемо мамоною, а не Богом.
Багато людей, які хотіли б вести чесний спосіб життя, я їх знаю, врешті-решт, заради збагачення чинять так, як чинять їхні сусіди. …Самі ж пилять гілку, на якій сидять. Вони зрубують дерева, продають за тисячу гривень і врешті отримують зубожілу, спустошену, спалену, вимучену землю, на якій немає місця для людини і тварини… Часом називаючи себе християнином, людина не є такою, коли не любить Божий світ, створений для неї…
Слово в Євангеліє «не піклуйтеся» в грецькому варіанті звучить — «не терзайтесь», тобто не прикладайте свого серця, не вбивайте себе в думках про матеріальне. Думка про збагачення стоїть на вбивстві природи навколо нас. Це не тема виживання. Для виживання нам вистачає того, що є навколо нас. Я це знаю.
Їдучи часом Західною Україною, дивуєшся тим палацам, збудованим людьми, які тяжко працюють у Західній Європі. Але багато палаців стоять на Західній Україні лише тому, що хтось вирубав гектар лісу. Цей гектар ніколи більш не повернеться протягом нашого життя. Хіба що наші нащадки можуть побачити ці 70-80-літні дерева. А ми з вами будемо продовжувати вважати себе християнами. Над Україною нависло величезне лихо, тому що ми знову, як і дві тисячі років тому жителі Сирії чи Іудеї, продовжуємо вклонятися мамоні, а не Спасителю нашому.
Господь каже: «не терзайтесь». Він не каже, що не думайте, як прогодувати родину, ні, думайте, ви взяли відповідальність за дітей, дружину, за близьких своїх, у чомусь навіть переживайте, але пам’ятайте, що головним є спасіння. Господь бачить, що робиться в нашому серці, й якщо бажання наживи у нашому житті стоїть передусім, то нам немає виправдання.
У завершення сьогоднішнього Євангелія від Матфея ми читаємо:

³³ Шукайте ж найперш Царства Божого й правди Його, а все це вам додасться.

Він обіцяє нам (а Божі обіцянки — це не наші обіцянки, Боже слово — це не наше слово), що якщо ми будемо шукати Царства Божого і правди Божої, то все, що ми шукаємо, брати і сестри, Господь дасть нам. Наші ж прохання часом лукаві, наші прохання до Господа часом неправдиві. Ми не шукаємо правди Божої, а шукаємо свого. Якось блаженний Августин у своїй сповіді описував, що коли був юним, то молився, що дай мені, Господи, духу, російською мовою, «целомудрия», себто цноти певної, і робив це лише своїми вустами, а всередині свого серця промовляв: «Але не зараз, але не зараз…». Отак і ми, просячи про речі духовні, всередині себе промовляємо: «Дай мені того і того, дай мені більше, ніж у того і того».
Я закликаю, брати і сестри, кожного з нас і самого себе: піклуючись про своїх близьких, не забуваймо, що є в цьому світі речі важливі, а поза цим світом, на небі, нас чекає Господь Бог, Який і є нашим головним скарбом.
Нехай вас береже Бог!
Добавлено: 28-06-2020, 09:16
120

Похожие публикации


Наверх